Наші автори

Переглянути усе
Anne Cetas

Енн Сітас

Енн Сітас стала послідовницею Ісуса в майже дорослому віці. Її було 19, коли подруга дала їй примірник “Хліб Наш Насущний” з метою допомогти їй читати регулярно Біблію. Енн також з запалом читала тематичні брошури серії “Духовні Відкриття”. Через кілька років вона приєдналась до редакторської команди “Хліб Наш Насущний” в якості коректора. У вересні 2004 року Енн почала писати статті для щоденного християнського читання і наразі працює головним редактором публікацій. Полюбляє з чоловіком Карлом разом гуляти або кататись на велосипеді. Обидва працюють наставниками в одному міському служінні.

Статті Енн Сітас

Що казати в молитві

Джої розпочала дитячу програму з молитви. Потім заспівала з дітьми пісню. Познайомивши дітей з новим вчителем Аароном, вона знову помолилась. В цей час шестирічний Еммануїл почав нервово соватись на своєму стільці. Потім Аарон помолився перед уроком. І завершив свій урок молитвою. В Еммануїла увірвався терпець: “Це вже четверта молитва! Я не можу так довго сидіти на одному місці!”

Мильні бульбашки

Сталося, що коли я зі своїм чоловіком Карлом прогулювалась пляжем міста, повз нас пробіг маленький хлопчик і видув на нас цілу хмару мильних бульбашок!.. Ми змушені були приїхати в це місто, щоб відвідати в лікарні нашого близького родича. І щоб допомогти його дружині (сестрі Карла), що мала купу проблем і не спроможна була виконувати всі призначення лікаря. Отже, щоб трішки…

Подвиг любові

Влітку 2015 року 15-річний Хантер 92 кілометри ніс на спині свого молодшого восьмирічного брата Брейдена, що страждав на церебральний параліч. Цим пішим марафоном Хантер хотів привернути увагу суспільства до проблем таких хворих. Брейден важив майже 30 кг, тому Хантер змушений був часто зупинятися. Ті, хто супроводжували братів, робили Хантеру масаж м’язів. Для зниження тиску ваги молодший брат сидів на спеціальних…

Бути поруч

На очах своїх батьків та тридцятьох однокласників сповнена страхом Мі’Ася поволі дійшла до сцени. Вона закінчила п’ятий клас і мала на урочистій зустрічі в кінці учбового року виголошувати промову. Але коли директор школи підніс мікрофон до її обличчя, дівчинка збентежено повернулася до всіх спиною. Всі присутні почали тихенько казати їй слова підбадьорення: “Давай, сонечко. Ти зможеш”. Але дівчинка не рухалась.…